Андрі́й Я́кович Чайко́вський (*15 травня 1857, Самбір — †2 червня 1935) — український письменник, громадський діяч, адвокат у Галичині родом з Самбора; діяч Нац. Дем. Партії, згодом УНДО, один з організаторів УСС, пов. комісар ЗУНР у Самборі. 1883 закінчив Львівський Університет і працював адвокатом, був організатором товариств «Просвіти», «Січі», «Відродження» в Бережанах, Самборі й Коломиї, 1924 був головою Товариства письм. і журналістів у Львові. Друкуватися почав 1892. Образи гал. життя знайшли відтворення в його спогадах «Спомини зперед десяти літ» (1892) та «Чорні рядки» у зб. оп. «Із судової залі», «Образ гонору» (1895), «Хто винен?», «Краще смерть, ніж неволя», «Не для всіх весна зеленіє» (1920) і повістях «Олюнька» (1835), «В чужім гнізді» (1896), «Бразілійський гаразд» (1896), «Малолітній» (1919) та ін. На пробудження національної свідомості й виховання молоді мала значний вплив проза Чайковського в романтичному стилі про Козаччину: «За сестрою» (1907), «Віддячився» (1913), «Козацька помста» (1919), «На уходах» (1921), «Олексій Корніенко» (1924), «До слави» (1929), «Полковник Михайло Кричевський» (1935), «Перед зривом» (1937) та ін. У цих творах Чайковський ідеалізував Запоріжжя і звинувачував Москву за кривди, завдані Україні.
Український письменник, громадський діяч, адвокат. Народився у Самборі (тепер Львівська область) у сім'ї урядовця. Середню освіту здобув у Самбірській гімназії (1869-77), де був членом таємного товариства «Громада». У 1877-83 навчався на філософському ф-ті, згодом — юридичному ф-ті Львівського університету. Очолював студентське товариство «Дружній лихвар». У 1881 став співзасновником «Кружка правників». У 1882 мобілізований до війська, в чині офіцера австрійської армії брав участь у поході до Боснії. Після армійської служби займався адвокатською практикою в Самборі. У 1890 відкрив власну адвокатську канцелярію в Бережанах. На Бережанщині проводив активну громадську та освітню роботу — очолював місцеву філію «Просвіти», організовував осередки «Січей», був повітовим кошовим. Належав до Української народно-демократичної партії, з 1899 входив до її керівного органу — Ширшого народного комітету. У 1914 переніс свою адвокатську канцелярію до Самбора. На поч. Першої світової війни 1914-18 організував набір до лав Легіону українських січових стрільців у Самбірському повіті. Після вступу до Галичини російських військ був інтернований. У 1915 очолив «Комітет українців» міста Львова. Після встановлення української влади в Галичині в 1918-19-повітовий комісар Самбірського повіту. В 1919 оселився в Коломиї. Продовжував займатися громадською діяльністю, за що був заарештований польськими властями. У 1923 виступив одним з організаторів Спілки українських адвокатів. У 1926-27 очолив осередок «Рідної школи». Почесний член товариства «Просвіта», голова
Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка. З молодих років займався літературною діяльністю.
Твори
За сестрою
Сагайдачний
Олюнька (1920 р.)
На уходах (1921 р.)
Віддячився(1922 р.)
Олексій Корнієнко (1924 р.)
Побратими (1927 р.)
Три казки діда Охріма (1927 р.)
Автократ (1929 р.)
Четверта заповідь (1930 р.)
Сонце заходить (1930 р.)
За чужі гріхи (1931 р.)
Віддячився (1931 р.)
За чужі гроші (1932 р.)
Чар-зілля" (1932 р.)
За наживою" (1934 р.)
-------------
Наявні у бібліотеці твори:
Чорні рядки;
За сестрою;
Сагайдачний.
Доступ заборонено:
Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб мати доступ завантажувати файл.