Іван Драч

Іва́н Фе́дорович Драч (*17 жовтня 1936, Теліжинці Тетіївського району Київської області) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Біографія Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічці села Дзвіняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ по зоні діяльності МТС. 1955—1958 служив у армії. Навчався від 1958 у Київському університеті. Виключено за політичні погляди; у вересні 1961 перейшов на заочний відділ і став працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Вищі сценарні курси в Москві. Тоді ж написав перші вірші, деякі з них були критичними по відношенню до радянської влади. До того ж часу відносяться перші контакти Івана Драча з українськими дисидентами. Однак після їх розгону та арештів радянським режимом Іван Драч написав відкритий лист, у якому каявся в своїх зв'язках з дисидентами (травень 1966), після чого стосунки Івана Драча і офіційної влади суттєво покращились. У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченко за свою збірку віршів. У 1983 Івану Драчу було присуджено Державну премію СРСР з літератури. Іван Драч працював у газетах «Літературна Україна» і «Батьківщина», а також на кіностудії ім. О. П. Довженка. Після початку Перебудови відновив контакти в дисидентських колах. На І з'їзді Народного Руху України за перебудову 7-10 вересня 1989 р. був обраний його головою: з 1109 делегатів І з'їзду 38 голосів «проти», 15 — «утрималися» — всі інші — «за». (1-й заступний голови Руху — Конєв Сергій Іванович, заступники: Володимир Яворівський, Володимир Черняк, Михайло Горинь). З 28 лютого по 4 грудня 1992 він був співголовою НРУ разом з В'ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем. Пізніше очолив громадську організацію — Товариство "Україна-Світ". Весною 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради України від Артемівського (№ 259) виборчого округу. За нього проголосувало 66,38% виборців. З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання На парламентських виборах 31 березня 2002 р. І.Драч виступав у списку «Нашої України» під номером 31. Таким чином, він втретє стає членом Парламенту України.   Творчість Творчий шлях розпочав у період «хрущовської відлиги». Дебютував 1961, коли київська «Літературна газета» опублікувала його поему-трагедію «Ніж у сонці». Член Спілки письменників України з 1962. Учасник урочистостей в Кам'янці-Подільському (25 жовтня 1988) з нагоди відкриття меморіальної дошки на будинку, де народився Микола Бажан.   Нагороди 1976 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона» 1983 — Державна премія СРСР 1996 — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня 19 серпня 2006 — Герой України Видані книги Поезії «Соняшник» (1962). «Протуберанці серця» (1965). «Балади буднів». «Поезії» (1967). «До джерел» (1972). «Корінь і крона» (1974). «Київське небо» (1976). «Дума про вчителя» (драматична поема, 1977). «Сонячний фенікс» (1978). «Сонце і слово» (1978). «Американський зошит» (1980). «Січнева балада 1924 року» (1980). «Шабля і хустина» (1981). «Драматичні поеми» (1982). «Київський оберіг» (1983). «Соняшник» (1985). «Теліжинці» (1985). «Храм сонця» (1988). Інші Збірка кіноповістей «Іду до тебе» (1970). Збірка статей і нотаток «Духовний меч» (1983). Драч І. Ф., Кримський С. Б., Попович М. В. Григорій Сковорода: Біографічна повість. — К.: Молодь, 1984. — 214 с. — (Серія біографічних творів «Уславлені імена». Випуск 60). Драч І. Ф., «Політика» (статті, доповіді, виступи, інтерв'ю) (1997). Зібрання творів Вибрані твори. — Т. 1—2. — К., 1986. Кінематографічні роботи Автор сценаріїв фільмів: «Криниця для спраглих» (1964), «Камінний хрест» (1968), «Іду до тебе» (1971), «Пропала грамота» (1972), «Дід лівого крайнього» (1974), «І в звуках пам'ять відгукнеться...» (1986), мультфільму «Крила», «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983), «Мама рідна, любима» (1986, у співавт.), «Вінчання зі смертю» (1992, у співавт.), «Таємниця, забрана Чінгісханом» (2001, у співавт.) тощо. Автор спогадів про С. Параджанова «Трагічна квітка» (див.: Сергій Параджанов. Злет. Трагедія. Вічність. К., 1994). Очолює Меморіальний фонд Івана Кавалерідзе. І. Драчу присвячено телефільм Р. Єфіменка «Іван Драч. Кредо» (1990).   -------------------------------- Наявні у бібліотеці твори:  Балада про сар'янів та вангогів; Балада про соняшник; Вивантаження граніту; Врубелівський етюд; Гітара Павла Нерунди; Дві сестри; Етюд про хліб; Жартівлива балада про випрані штани; Крила; Манайлова виставка; Ніж у сонці; Ода совісті; Одягни мене в ніч; Останній міст полковника; Крила (збірка поезії); Григорій Сковорода (біографічна повість). Пам'яті Е.Хемінгуея; Помирають майстри; Сльоза Пікассо; Смерть Шевченка (уривки); Соната Прокоф'єва; Сонячний етюд; Таємниця буття; Ці слова про набиті трамваї; Чорнобильська мадонна;